Як і інші великі автори (такі як він сам Френк Маккорт, також ірландська, з якою Колм Тойбін ділиться пейзажами по пам’яті, зробленими для літератури) Тоїбін багато разів робить зі свого оповідання гру дзеркал між своїм світом та поставленою фантастикою.
Знаючи автора, краще розшифровується інтенціональність його твору, зосередженість на особистих аспектах його дійових осіб або на сценаріях його власного життя.
Але благодать полягає у тому, щоб зробити це, особисте, універсальним простором. І Тоїбіну вдається екстраполювати все на найбільш цілком людське. Тому що у винятковому, у дивному, у відкритій душі - це те, де ми в кінцевому підсумку ототожнюємо себе більше, ніж із гаданими нормальностями чи посередністю.
В бібліографія Колма Туїбіна Ми знаходимо різноманітні теми та переходи між художньою та науковою літературою. У його понад десяти романах ми насолоджуємося завжди інноваційними підходами серед повторюваних сценаріїв, у деяких випадках металітературним у пошуках транскрипту кожного письменника, зануреного в океани слів..., завжди одного з тих авторів, які перевищують літературу на інший рівень.
Топ 3 рекомендованих книг Колма Тоїбіна
Будинок імен
Орестея має таку безсмертну роботу. Його бездоганне збереження від Стародавньої Греції до сьогоднішнього дня робить його зв’язком із зародженням нашої цивілізації, каналом спілкування з тим світом, у якому все починалося.
І як каже латинська цитата: "Nihil novum sub sole", тлумачення цього книга «Будинок імен», Колм Тоїбін, нагадує нам саме про те, що під сонцем немає нічого нового. Театр, через який пройшли герої Есхілової Орістіади, залишається незмінним і сьогодні. Тому що, цитуючи Теренція з цієї нагоди: Homo sum; humani nihil a me fucking alienum. Іншими словами, ніщо людське не чуже.
Від першої людини до того, хто прощається востаннє, ми будемо однакові, ті самі емоції, ті самі болі та пристрасті, ті самі амбіції, та сама ненависть і ідентична любов як єдина воля, здатна поєднати все разом .
У будь -якому випадку, з практичної точки зору, завжди ризиковано відвідати класику і видалити частину її патини, щоб вона добре вписувалася в поточний час. Лише глибоке знання інтенції, що стоїть за класичним твором такої глибини, дає змогу здійснити цей магічний переклад почуттів та намірів автора.
Але немає жодних сумнівів, що Колм Тобін досяг успіху. Натисніть клавішу. Йому вдається обрати найглибшого персонажа у п’єсі: Клітемнестру, жінку та матір, сповнених злості та потребують справедливості фіналістів. Тягнучись до того, щоб проникнути в психіку цього тисячолітнього жіночого персонажу, це тлумачення дає ярлик шедевру.
В результаті ми знаходимо сюжет, який можна було б вирощувати, поки ми відтворюємо історію наших найдавніших предків, ту історію, яка чудово закарбувалася в легендах та міфах, які донесла Орістіада до наших днів.
Brooklyn
Ірландці знайшли в Нью -Йорку свою обіцяну землю і зробили це місто колонією з його привізною ідіосинкразією і підтримували донині в постійному розлученні.
Питання про те, що ірландці стали американцями, має щось романтичне, оскільки воно виникло в 19 столітті. І це пробуджує захоплюючі образи, які промайнули над жахливою реальністю переповненого міста вже тих років і з дуже страшним життям у передмісті.
Дія цього роману розгортається набагато пізніше, в середині 20-го століття, але він зберіг той смак між романтичним, меланхолійним і аурою несподіваного, який рухає життям Ейліс Лейсі, яка вирішила почати нове життя в Брукліні з її глибока рідна Ірландія.
З поміркованістю, віртуозністю та психологічною проникливістю сучасного майстра, яким він є, Колм Тойбін, один із найкращих ірландських письменників наших днів, побудував шокуючу історію про долю, прозора поверхня якої приховує глибину, де пропадає невичерпна складність.
Поступово Ейліс добирається до Брукліна 1950-х років і, незважаючи на ностальгію та суворі вигнання, вона навіть знаходить перше кохання та обіцянку нового життя. Але несподівано трагічні новини з Ірландії змушують його повернутися і зіткнутися з усім, від чого він утік.
Заповіт Марії
Коли Джей Джей Бенітес Нарешті він представив нам свою роботу в серії «Троянський кінь», ми виявили можливий паралельний світ навколо існування Ісуса Христа.
Залишаючи в стороні вигадки, сам факт того, що ви в ті часи стали таким трансцендентним персонажем, був чудовим стимулом, який, завдяки документації та обстановці, мав успіх навіть за межами самого сюжету.Цього разу саме Колм Тойбін заглиблюється в Марію, Матір Божа, в її дні після втрати свого сина таким нещасним чином. Нічого спільного з великими вигадками, навпаки. Ми підходимо до матері в пошуках відповідей, щоб знайти спокій.
Біль втрати Марії стає в католицькій уяві парадигмою нашого існування, прикладом стійкості. Звідти Тойбін простежує цю суттєву розрив у нашій долі як виду, усвідомлюючи наше істотне обмеження: час.
У цій приголомшливій історії Колм Тойбін дає голос Марії, розтерзаній жінці, яка після насильницької смерті Ісуса пам’ятає дивні та бурхливі події, що сталися з нею. Тут оратор не є ні дівицею, ні богинею, а єврейською матір’ю, громадянкою одного краю Римської імперії, де все ще заохочуються еллінські обряди, переконана, що її син дозволив зіпсувати себе шкідливим політичним впливам.
Самотня та вигнана, ностальгуючи за своїм чоловіком і за часом спокою та безпеки, який раптово був зруйнований участю Ісуса в заворушеннях, очевидними чудесними зціленнями та змовами, які закінчилися розп’яттям чоловіка, якого вона носила в утробі, Марія згадує та переговори.
З надзвичайною віртуозністю та чудовими драматичними здібностями Колм Тойбін створює на цих сторінках справжній stabat mater сучасний, сповнений світла і болю, плач, що походить від традицій і триває донині.
